вівторок, 29 грудня 2015 р.
пʼятниця, 25 грудня 2015 р.
неділя, 20 грудня 2015 р.
Традиції святкування Різдва в Україні
Свято Різдва чекають з нетерпінням і дорослі, і малі. Воно приносить чимало радощів, веселощів та солодощів. Свято тішить своїм затишком, спокоєм та надіями на краще майбутнє. Та чи знаємо ми як його святкувати?
Розпочинається Різдво 6 січня – Святий Вечір. Цей день в усіх асоціюється із такою смачною стравою як кутя. Вона красується на столі серед ще 11 страв. Адже всі знають про те, що до Святої Вечері потрібно приготувати 12 страв. Кутя – окраса. Це – перша страва, яку їдять. Потім всі інші.
У різних регіонах її готують то рідкою, то густою. Незмінними є горіхи (цілі або подрібнені), мед, мак, родзинки. Взагалі, кожна господиня може нафантазувати все, що забажає. Головна умова, щоб було смачно. Ці 12 страв – 12 місяців року. Звичайно, перша ложка куті дістається господарю дому.
Як відомо, на Святий Вечір прийнято збиратися родиною, не ходити в гості, бажано не запізнюватися на вечерю. Прикмета говорить, якщо запізнитися на Святу Вечерю, то потім цілий рік запізнюватися будеш.
Що ще ми знаємо про традиції святкування Різдва? Взагалі, з Різдвом пов’язано багато народних прикмет. Якщо в перші три дні свята з’являється іній на деревах – буде добрий урожай хліба. Будуть гарні трави та хліб, якщо глибокий сніг. Якщо вночі багато зірок, це до гарного урожаю ягід. Весна буде холодною, якщо цей день теплий.
Символ цього свята – зелена ялинка. Зірка, яка зазвичай красується на верхівці дерева, − символ Віфлеємської зірки, що яскраво освічувала шлях волхвам до Ісуса Христа. Різнобарвні кульки, маленькі ангели, гірлянди, маленькі пастухи із свічками та ліхтариками нагадують свічки та ліхтарі, що світили у цю святу ніч Віфлеємським пастирям. І зараз ці вогні горять у кожному будинку.
Щоб свято було ще радіснішим та веселішим, родичі один одному кладуть подарунки під ялинку. Дітям вішають солодощі на ялинкові ялинки.
У часи Київської Русі сільські хати до Різдва покривали свіжим сіном, соломою ж стіл, зверху стелили скатертину та ставили страви. Це нагадує те, що Ісус народився не в хоромах, а у хліву, його поклали у ясла на солому.
В цей день прийнято ввечері ходити з Віфлеємською зіркою із позолоченого паперу, прикрашеною ліхтариком. З нею ходили по селу та співали різдвяні пісні. Це називається колядуванням. Колядувати можуть діти, дорослі парубки та дівчата. У різних регіонах колядують не в однаковий час: де вже на Святий Вечір, десь − першого дня на Різдва, десь – на другий день після свят.
Мабуть, найвідомішою колядкою для українців є пісня "Добрий вечір тобі!"
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А перший же празник: Рождество Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А другий же празник: Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Хлопці та дівчата ходили колядувати окремо: хлопці з дзвоником та «зіркою», дівчата мали із собою ліхтар у вигляді місяця чи зірки, адже ходили колядувати ввечері, в хату не заходили, колядували на дворі. Хлопці ж співали під образами, сідали до столу, але ненадовго: вклонялися господарям та гостям і вирушали далі.
У цей день також прийнято миритися з тими, з ким були у сварці, пробачати будь-які образи, щоб відчути всю радість та чарівність не тільки свята, а й життя.
Запрошуємо не полінуватися і прочитату другу книжку Григорія Грабовича, що була номінована на премію ім. Шевченка, та скласти свою власну думку про доробок літе…
ще
пʼятниця, 18 грудня 2015 р.
середа, 16 грудня 2015 р.
середа, 2 грудня 2015 р.
 |
| Петро Яцик |
Міжнародний коонкурс знавців української мови імені Петра Яцика - конкурс, який має на меті утвердження державного статусу української мови, піднесення її престижу серед молоді, виховання поваги до культури й традицій українського народу. За традицією, конкурс щороку стартує 9 листопада, в День української писемності та мови. Проходить у чотири етапи за олімпійською системою: шкільний, районний, обласний, загальноукраїнський. Переможці конкурсу, крім цінних подарунків, отримують грошову винагороду. Перший Міжнародний конкурс знавців української мови відбувся 2000 року. За ухвалою Ліги українських меценатів, конкурсу надано ім'я Петра Яцика.
Петро Дмитрович Яцик (7 липня 1921 року - 8 листопада 2001 року) - канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп, відомий своїм вагомим внеском у фінансування українознавства на Заході. Серед головніших проектів, профінансованих Яциком: Український науковий інститут Гарвардського університету, Енциклопедія українознавства, Міжнародний конкурс знавців української мови, Канадський інститут українських студій. За багатолітню меценатську діяльність Петра Яцика нагороджено "Почесною відзнакою Президента України" у 1996, а до 80-ліття - орденом князя Ярослава Мудрого
пʼятниця, 27 листопада 2015 р.
Соціальний ролик, присвячений Дню пам’яті жертв голодомору. Гірка історія з уст бабусі про Наш хліб. Пам'ятаймо.
#голодомор #астудія #grinchenko
Три колоски ціною у життя
/www.youtube.com
#голодомор #астудія #grinchenko
Три колоски ціною у життя
/www.youtube.com
середа, 18 листопада 2015 р.
неділя, 15 листопада 2015 р.
пʼятниця, 13 листопада 2015 р.
четвер, 12 листопада 2015 р.
Поради батькам і дітям про те, як реагувати й діяти у випадку залякування та цькування дитиниhttp://childdevelop.com.ua/articles/conflict/598
середа, 11 листопада 2015 р.
Поради батькам, які допоможуть їм зберегти мир у душі дитини, її внутрішній спокій і гармоніюhttp://childdevelop.com.ua/articles/upbring/597/
понеділок, 26 жовтня 2015 р.
День пам'яті жертв голодомору
 |
Ò Четверта субота листопада в Україні визнана Днем пам'яті жертв голодоморів. Меморіальні заходи проводяться як в Україні, так і поза її межами. Щорічно, в цей день проводиться всеукраїнська акція «Запали свічку».
|
четвер, 22 жовтня 2015 р.
Мій рідний край
Мій рідний край
«Красо,
України, Поділля!
Розкинулось мило, недбало»
(Леся Українка)
Розкинулось мило, недбало»
(Леся Українка)
Чи є десь красивіша природа як не в рідному краї? Де ще
так лагідно світить сонце і щебече соловейко, а душа наповнюється силою і
наснагою до життя? Краєвид із вікна, стежинка, рідна домівка, батьки, родина –
це все і є твій рідний край? Але, людині притаманно помічати довершену й неповторну красу землі рідного
краю: як плаче дерево від радості, коли приходить весна і як у розквітлому
соняшнику трудиться джміль.
Щоб зрозуміти його красу, напевне, потрібно осягнути все
це на відстані, відчути на віддалі солодкий сум
за краєм де ти народився і виріс, де пізнав перші життєві радості і
розчарування, відчути трепіт душі, коли повертаєшся до рідної домівки з далекої
подорожі.
Хмельницький – моє місто. Тут я народилася і виросла. Я
побувала в багатьох містах, та моє місто
для мене – найкраще. І хоч немає у нас метро і європейських доріг, хмарочосів
та метушні мегаполісу але я горда, що моєю долею стало Поділля. Місто багате
зеленими парками, різноманітними вулицями і вуличками, цікавою історією,
легендами, адже Поділля - особливе. Не
кожен може похизуватися історією свого краю, фортецями, заповідником Подільські
Товтри, легендарною річкою Смотрич і розповідати, що ходив стежками, які пам’ятають кроки Мелетія та Герасима
Смотрицьких.
Та найбільше щемить моє серце за моєю родиною… Запах
пирогів на подвір’ї, лагідний голос бабусі, мудрі настанови батька, метушня
матері, криниця біля оселі, смак джерельної води, кущ калини біля воріт - це і є рідна домівка, рідний край. Як можна
все це не любити, адже воно у моїх жилах, воно увібралося в мене з молоком матері.
Мій родовід з діда – прадіда є хліборобами гречкосіями. Довелося моїм пращурам
гнути спини на панщині, бути свідками встановлення радянської влади на селі,
пережити більшовицьку експропріацію, зазнати розкуркулення, бачити розгром
церковиці, розстріл батюшки, рятуватися від страхіть голодомору, але бог не дав
загинути всім задля продовження роду. Рід, родина - це той корінь, який тримає і живить мене
соками землі. Адже не даром кажуть: «Забудеш рідний край – тобі твій корінь
всохне». Коли я осмислюю все це - мою душу і серце переповнює нескінченне щастя.
Тому я завжди з гордістю сприймаю національні українські звичаї, мову, культуру
і традиції рідного краю і з гордістю усвідомлюю, що я є маленькою частиною усіх
цих багатств.
(Бродзянська І.М.)
Зі слів письменників
РІДНА МОВА
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
(Д. Павличко)
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
(Д. Павличко)
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
(Максим Рильський)
Підписатися на:
Дописи (Atom)
фото:nadovsem.in.ua